- Добре, хай все – як вчора... Та... Стримай, благаю, безумство...
О-о, те «вчора»... Те «вчора» – його не забути уже.
Те безумство вчорашнє тобі не дозволило рюмсати.
Замість сліз ти розсипала ніжного сміху драже.
І не впевнений я, що безумством нічним докоряєш.
Ні, нема зауважень, що можна сказати мені.
Просто ти розгубилась, а як захищатись – не знаєш.
Так... Безумство було... Але... Ти – усміхалась ві сні...